2 Corinthians 11
1 О, коли б ви були трохи поблажливіші до мого безумства! Але ви i поблажливi до мене.
2 Бо я турбуюся про вас ревнiстю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дiвою.
3 Але боюсь, щоб, як змiй хитрiстю обманув Єву, так i вашi уми щоб не пошкодились, ухилившись вiд простоти у Христi.
4 Бо якби хто, прийшовши, почав проповiдувати iншого Iсуса, Якого ми не проповiдували, або коли б ви одержали iншого Духа, Якого не одержали, або iнше благовiстя, якого не приймали, — то ви були б дуже поблажливi до цього.
5 Але я думаю, що я нi в чому не менший від великих апостолiв:
6 хоч я i неук у словi, але не в пiзнаннi. Втiм, ми у всьому цiлком вiдомi вам.
7 Чи згрiшив я тим, що принижував себе, щоб пiднести вас; бо безвiдплатно проповiдував вам Євангелiє Боже?
8 Вiд iнших церков я одержував плату для служiння вам; а перебуваючи у вас, хоч i терпiв нестаток, нiкому не докучав,
9 бо нестаток мiй поповнили браття, що прийшли з Македонiї; та й у всьому я старався i постараюсь не бути для вас тягарем.
10 По iстинi Христовiй, що в менi, скажу, що ця похвала не вiдбереться вiд мене в країнах Ахайї.
11 Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Боговi вiдомо! Але так роблю i так робитиму,
12 щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як i ми.
13 Бо такi лжеапостоли — лукавi працiвники, що набирають вигляду апостолiв Христових.
14 I не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела свiтла,
15 а тому не велика рiч, коли й слуги його набирають вигляду служителiв правди; але кiнець їх буде по дiлах їхнiх.
16 Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то приймiть мене хоч як нерозумного, щоб i менi скiльки-небудь похвалитися.
17 А що кажу, то кажу не в Господi, але нiби в безумствi при такiй вiдвазi на похвалу.
18 Як багато хто хвалиться за плоттю, то i я буду хвалитися.
19 Бо ви, люди розумнi, охоче терпите нерозумних:
20 ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б’є вас в обличчя.
21 Hа сором скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто смiє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смiю i я.
22 Вони євреї? I я. Ізраїльтяни? I я. Сíм’я Авраамове? I я.
23 Христовi служителi? У нерозумi говорю — я бiльше. Я значно бiльше був у трудах, безмiрно в ранах, бiльше у в’язницях i багаторазово при смертi.
24 Вiд юдеїв п’ять разiв дано було менi по сорок ударiв без одного;
25 три рази мене били палицями, один раз побивали камiнням; три рази розбивався зi мною корабель, нiч i день пробув я у безоднi морськiй;
26 багато разiв був я у подорожах, у небезпеках на рiчках, у небезпеках вiд розбiйникiв, у небезпеках вiд єдиноплемiнникiв, у небезпеках вiд язичникiв, у небезпеках у мiстi, у небезпеках в пустелi, у небезпеках на морi, у небезпеках мiж лжебратами,
27 в трудi й у виснаженнi, часто без сну, в голодi i спразi, часто в постах, на холодi i в наготi.
28 Крiм зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всi церкви.
29 Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би?
30 Якщо треба менi хвалитися, то буду хвалитися немiччю моєю.
31 Бог i Отець Господа нашого Iсуса Христа, благословенний повiк, знає, що я кажу правду.
32 У Дамаску обласний правитель царя Арети стерiг мiсто Дамаск, щоб схопити мене, i мене в кошику спустили з вiкна по стiнi, i я уник його рук.